LiteraturGedicht
***
Господь терпів і нам велів!-
Тепер я чую в цьому силу.
Зібрав безжалісність катів
І робиш все, щоб буть немилим.
Господь терпів, а я ж не бог!
Терпіння в мене не безкрає!
З тобою все ділю на двох,
Без тебе просто помираю,
А ти не бачиш моїх мук,
Ти робиш те, що тобі треба.
Люблю й боюся твоїх рук,
А очі вернуться до неба.
Господь терпів, - майбутнє знав,
А я не знаю, що настане!
Рожевий колір десь пропав,
Лишились звуки від кохання.
2008






