Zum Inhalt springen

LiteraturGedicht

***

Господь терпів і нам велів!- Тепер я чую в цьому силу. Зібрав безжалісність катів І робиш все, щоб буть немилим. Господь терпів, а я ж не бог! Терпіння в мене не безкрає! З тобою все ділю на двох, Без тебе просто помираю, А ти не бачиш моїх мук, Ти робиш те, що тобі треба. Люблю й боюся твоїх рук, А очі вернуться до неба. Господь терпів, - майбутнє знав, А я не знаю, що настане! Рожевий колір десь пропав, Лишились звуки від кохання.
2008

Kommentare