Пані

Лиш тихий дотик, ніжне слово Розтопить ту шалено-зимну кригу. Та в темряві, Так в тиші, задзвеніло, та дочитала Пані мою книгу… десь там, там де нема тебе в гаю вже птахи не літають, там лиш Сніги… стою, посеред ночі на колінах і ридаю порізаний на крихти німоти… немов весняної грози, чекаю я тебе та розумію, що не пророниш ні сльози, і твоє серце не зігрію, і Пані плечі обіймає, так холодно, самотньо, тихо, і вночі чекати ранку, та не світає - закрила Пані сонце на ключі.