Gedicht

Червоний світанок в стакані з кришталю, Два кубики льоду вже майже розтали, І алко уже не чіпляє,як вчора, Було якось темно в душі у героя. Це новий світанок,це нова надія, Надія на що?Завмирає все в тілі, А голову наче пронизує громом, Сьогодні цей схід забере він з собою... Остання краплина зволожує горло, Остання хвилина,зриває весь мозок, Рукою він міцно утримує зброю, Ще мить і зведе всі рахунки з собою. Та враз наче щось виривається з тіла, Душа? Та ні,спогад про неї єдину, Вона чарівна,його смерть,його муза, І це не кінець,він з нею у шлюбі...