Gedicht

ти канула в віки немов весна віддалася в полон зимовій люті ти плакала й мовчала не могла цю роль життя ненависну збагнути ти розпанахану беззахисну себе подарувала на поталу хижим птахам той крук чи ворон горя не мине а ти охоплена безмовним жахом і так розтоптано чиюсь тендітну роль у велетенській недописаній ще п'єсі і твоя роль уже чужа лиш роль усе скінчилося почалась меса