LiteraturGedicht
Вспомнишь
... Бездушные глаза пустых окон
однажды будут видеть тебя.
В унылом городе гуляя полночи,
когда-то вспомнишь меня.
LiteraturGedicht
Пустота, сірі барви вірша, мабуть, спричинені сумом, пригніченим настроєм, самотністю. Єдиною світлою барвою є спогади. Звісно, приємно, коли тебе згадують.
Melden Sie sich an, um zu kommentieren.
