Печально так, коли зітхає осінь…

Печально так, коли зітхає осінь І пригорсті дощу кида сльозливі, Закінчилась любов - небесна просинь... А все ж з тобою ми були щасливі! І дивно спам'ятать оте торішнє, І запах осені минувшої зів'ялий - Твій образ закарбований і грішний, Мій погляд необдумано зухвалий. Тут невдоволено насуплюється небо, А там привітно золотились трави. Ця осінь нам чужа - жалю не треба, Любов вже не моя, її украли.