Gedicht

Під сірим небом і людьми Ішла із вибухом вулкану В собі. Образи і жалю До себе. І на всіх навкруг. Боже, це я такою стану? Тримати сльози. Сильна? Так! Тільки чого ж все так ламає? Скептична усмішка в зубах Мого цензора всередині. Віднині… Що? Авжеж, нічого! Усе як і було, так і є. Перебісись, не зли нікого. Удома змить чорнявий слід Сльози нестримано дурної. І заспокоївшись, одіть На себе тишу від німої. Тихіше… Все вже спить.