Спогад

Світ шалений довкола покірно принишк, Реально усе тільки в метрі навколо. чіткіший за будь-яке фото, щемкіший за будь-які ноти - спогад. Давай ти на трошки заплющиш очі, Забудеш про всі умови та межі, і дещо собі на мить уявиш. який тоді матимеш здогад? І якими б різними ми не були наразі, Дивись, у нас однаковісінькі очі. А ця одержимість і однакова пристрасть, наприклад? Подумай, серед усіх цих людей довкола, Поміж десятків міст і сотні містечок - випадково стикнулись і не розминулись з-понад? А може все це й пусте. Просто я сподіваюсь, Що в божевільному вихорі днів шалених Ти якось усе це згадаєш, І звідки ти мене знаєш? Поб’ємось об заклад?