Gedicht

світло пробирається крізь штори. виділяє тінь поза вікном, а надворі видно лише море, що мені пахне чомусь вином. не хотітиму побути вдома. я втечу подалі десь-кудись, щоб не бачити як невідоме скаже: "ось твоє зіпсоване життя, дивись". переборюючи страх і втому, я зберу всі речі в чемодан. і тоді на півдорозі з дому свій багаж прохожому віддам і немає згадки про минуле. лиш попалені фотокартки. і думки уже я відштовхнула, починаючи життя нові листки.