Вбива

Плаче серце немов розбитий дзвін, Летить, паде кудись далеко вниз, Де лише тіні спалених жоржин І вересковий хмиз…. Так хоче на обличчі поцілунок Мені поставить доля мила, Та я лише холодний трунок Що в темряві похоронила… Моя душа, стара верба і вічна в тілі рана В якій сидить моя журба, Моя далека і кохана, Мій первоцвіт… Що так тихенько Як передзвін Вбива моє серденько…