Храм любові

Я відчуваю як страждає плоть Холодними й пустими вечорами І рветься серце заливаючи вогонь Потоками незайманих кольорів Як у гарячці з краю в край Літає пташка у полоні клітки Готова голову і крила поламати Аби втекти у недосяжні далі Гримить і розбиває мрії Падіння статуй наших ідеалів Можливо ми не так хотіли Коли з кісток складали храм любові І рветься шкіра та немає болю Кричати буду щоби не почули Сховаюсь десь й навік засну Учасник я твого розстрілу…