"твій" місяць = кров

коли "твій" місяць обертає твоє море в кров а портрети на стінах показують спини всі дороги твої стираються ніби хтось по них вже пройшов залишаються лиш крихітні стежки чимось схожі із кокаїном чужі птахи закохуються в твої безмежні небеса і забувши що межі нема натикаються на неї в кінці розбиваються об тьму із застиглими в горлі словах поминають їх мовчки мов незнайомих бійців і забувши що завтра буде лиш блідою подобою вчора ті портрети підуть залишивши лиш рамки по собі ти закуриш у тьму ділячи сигарету надвоє бо ж сьогодні "твій" місяць дуже схожий на кров