в глибоко-синьому космосі / добре видно зв’язки між нами / розтягнуті футболки / роздягнені тіла / гудять дроти між нашими містами / у ніч влітають гучно потяги / у вікнах сумують…
В зашарпаних і сонних буднях, / Шматочками розсіяного світла, / З’являєшся, і ділиш по ролях / Усе так чітко. І поглянь, як вже достигли / Мої слова, нарешті, щоб прошепотіти / Сл…
Поїзд рівно ішов, і закохані мляво дивились, / Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна… (с) * / До тьмяно освітленого купе зайшов вродливий високий хлопець. Його одразу окинул…
писати про осінь насправді дуже попсово / та фіґ із цим ти щось поробиш / як холод у місто довгі пальці просова / коли у собі всі печалі куйовдиш / в час, коли всі нещасно кохають…
Ти пам’ятаєш добре – перший день зими / Ми вже вірили, що ми щось змогли / День за днем температура в серцях зростає / Радикальніших дій час настає. / За кілька днів до того у сяй…
До високої білої стелі / Лине старенький київський вальс. / Каштани так в тему до неї – / Цілої епохи нас. / Нас, що закохані в Київ, / Нас, що вигадують на ніч історій, / І нас –…
Вперто сніг запорошує Київ вечірній, / Рудими вогнями мигтять ліхтарі, / Час для дива, мабуть,найменш імовірний, / Воно десь не тут, воно – вдалині. / Шляхи для втечі: Київ-Пас.,…
Я надихаю на впертість / Впертість як вона є / Я не надихаю на відвертість / Дівчинка-з-якою-зле. / Я надихаю на егоїзм / Я ж його ніжно плекаю / Притягую демонізм / Потроху / Зви…
Ще зранку її місто переливалося сонячними барвами, а вже пообіді небо почали полонити темно-сірі низькі хмари. Замжичив дрібний і надокучливий дощ. Ліка зітхнула і відклала вбік к…
у нас із тобою немає води / у всьому місті відімкнули електрику. / сидим удвох у пустоті цієї простоти / спостерігаючи нічну естетику. / це наше місто за старим вікном / це наша т…
Десь мчитьтебе потяг в холодну осінню столицю, / Щоб свіжим і зимним вітром на ранок в лице. / Які почуття ти тепер у душі відчуваєш, / Навідавшись знову в прокурене місто ось це?…
- Ой, дівчино, такий хороший хлопець, тримайте його! – усміхнулася провідниця, підіймаючи сходи потяга і закриваючи двері. / Тримати? Кіра вже давно нікого не тримала коло себе на…
Чорна кава в старій Вірменці / Закипає чорнявою пінкою. / Непомітно і, якось, по-змовницьки, / Стану я йому, мабуть, зниклою. / Міцна, густо язик обпікає, / На серветці нотую сумн…
Давай ми нарешті справдимось цієї весни, / Спростившись, як числа, зрештою, станемо «ми», / Тоді наші дні стануть такими вільними, / Давай будем хоч трошечки більш імовірними? / В…
Не дурій. Залишайся серйозним і чесним / Часто. Чисто. Душа без меж. / Не ламайся. Будь від них незалежним / Та й від мене, мабуть, теж. / Забагато проблем мені і тобі, / Рівно ст…
Світ шалений довкола покірно принишк, / Реально усе тільки в метрі навколо. / чіткіший за будь-яке фото, / щемкіший за будь-які ноти - / спогад. / Давай ти на трошки заплющиш очі,…
Більше немає сил прикидатися, / Приховані сенси – це не моє. / Щоправда, я не збираюсь здаватися, / Життя собі йде як є. / Більше не хочу брехати, / Навіть в найменшім – брехня. /…
Під сірим небом і людьми / Ішла із вибухом вулкану / В собі. Образи і жалю / До себе. І на всіх навкруг. / Боже, це я такою стану? / Тримати сльози. Сильна? Так! / Тільки чого ж в…
Скрипучими шляхами старої Укрзалізниці / Простягаються кращі із спогадів / Прогірклий чай і хихотливі провідниці, / Жменька дружньо-сльозливих проводів. / Довгі ночі з напівдрімот…