Аромат горіха

Жовтневий горіховий запах погірк і окутав легені, І дні зупинилися, щоби набрати його у кишені. Штовхалися босо в калюжах, і падали, й знову вставали, Сміялися, плакали й щезли, коли весь той запах зчерпали. Лишили автограф на листі, лишили сліди, де ступали, А серце моє одиноке минали, минали, минали... Зійшли аромати горіха, зосталися дні без дурману, Й злетілися, мовби ті птахи у душу мою некохану. І стали її ненаситно в свої розпихати кишені, І стукали їхні підбори, неначе ножі по мішені. Не плакали стомлені очі, не плакали й ранки осінні, Бо ж кожній душі некоханій колись настає воскресіння.