Poema

Я боюсь щодня тебе втрачати... Хочеш я впаду тобі в коліна? Тільки не іди з тієї хати, Де ще спить солодким сном дитина. Я боюсь щодня тебе чекати, Я молю, залишся хоч для сина. Нащо зараз йдеш ти помирати?.. Не твоя була в тому провина... Не вдягай прокляті камуфляжі, Не шукай притулку своїй зброї. Не іди, де смерть вже на сторожі, Не знайдеш в її обіймах волі. Не цілуй прощально мої скроні, Не відходь на відстань недосяжну, Я не довіряю твоїй броні, Їй мої тривоги неосяжні.. Ти спасеш Заморену віками Й не одну налякану людину, Але як змиритись з тими днями, Що прийдуть без тебе у родину?!..