«А іноді вона сміялась мовчки…» 18.11.2014

А іноді вона сміялась мовчки, Рукою прикриваючи обличчя. І так минало часу вдосталь, Та час із нею не буває лишнім. Вона любила в літню пору Лежати на покошеній травичці, Дивитися на хмарне небо. Це було в повсякденній її звичці. Вона любила літній дощик, Ловити його краплі у долоні. Вона сплітала квіти у віночок Й знаходилася у його краси полоні. Вона - то неосяжна таємниця, Яка ховається у погляді терпкому. Вона - це філософська думка, Що виражається у голосі дзвінкому.