БЕЗ СЛІВ…

Не всі іще написані слова, Іще не всі життя розкриті теми. Не раз бува не знаєм хто ми й де ми, Коли й куди іти, куди ідемо?.. Снуємо з ночі в день, зі світла в темінь... Жива вода й отрута - сон-трава. Несказо-недосказані слова Навіщо поневолені у серці?! Свідомості забув закрити дверці І крик душі застиг у мегагерці У погляді. Відбилось у люстерці Те кожне слово - по щоці сльоза... Життя без слів, немов у шахи гра: Німі фігури кліток чорно-білих... Пече вогнем у серці наболіле, На аркушах трикрапками... В пробілах, Поміж рядків і строф, немов на крилах - Слова зринають криком з-під пера.