ІСТОРІЯ НАПИСАНА НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ! Мовлення про то, як лось Богдан загубився у чарівному лісі.

ІСТОРІЯ НАПИСАНА НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ! Мовлення про то, як лось Богдан загубився у чарівному лісі. Це неймовірна історія про добро, про щастя, про все на світі. Це могло трапитись з кожним але це трапилось лише з ним. Стояв місяць липень. Пташки собі співали в лісі, цвірінькали, так гарно було, поки ці співи не почула зла кобра і не з’їла їх. Потім її зарештували. На суді вона пояснила, що ці співи заважали їй прати лахи дітям-кобринятам. І її відпустили. У цьому лісі жив прекрасний лось по імені Богдан. Він собі жив, бавився машинками, не курив, ходив в музичну школу, вишивав, танцював. Та чого він тільки і не робив. Не лось, а золото! Жив він у чудовій сім’ї. Правда його ростив тільки батько слон. Бо мама лося Богдана – мураха, померла при родах. Це дуже сумно. Всі плакали. А потім забули. Тай таке. Одного дня батько слон Річард попросив Богдана віднести передачку на пошту, казав що у ній є дві булочки з маком, котрі потрібно переслати в Скандинавію вікінгу лососю по імені Маяк Степанович. Богдан завжди був слухняним сином лосьом. То подвір’я позамітає, то паску спече, то піде до сусіда говорити, щоб тому скучно не було. -Богдане, тільки довго не затримуйся! – Мовив батько слон. – давай тільки туди і обратно, щоб до вечері був як штик! Я курку печу на вечерю. Печена курка – одна з найулюбленіших страв Богдана. То він її їв і з аджикою, то з бурачками, то з кетчупом. Смакував як має бути. -Гаразд тату. – Відповів чемно лось Богдан. – Буду як штик. Це була ідилія взаємопорозуміння між сином та батьком. Так має бути в кожного. Закинувши рюкзак з булочками на плечі, лось Богдан вийшов в путь. Богдан йшов стежкою. По дорозі до всіх вічливо вітався, наспівував собі різні пісеньки, свистів, одним словом тішився життю. Лося Богдана всі дуже любили, бо було за що. Він був красивим парубком, його навіть запрошували до модельного агенства але він відмовився, казав, що мусить бути на господарці. І це правильно. І ось він йшов через ліс. Погода була прекрасною: світило сонечко, було чути шум струмочків, навіть було чути як матюкаються білочки – вони не могли поділити горішок між собою. У лісі свої закони. І кожен мусить захищати своє власне дупло, особливо білочки. Лось Богдан вже майже доходив до пошти але як вмить небо затримтіло, земля затряслася під ногами. Богдан звалився з ніг, а коли вже підвівся, перед ним стояв бородатий сивий жук. - Ви хто? – Запитав Богдан. -Я Сивобородий Бішоп Мудрець. – Відрекомендувався він. Я – хранитель цього чарівного лісу. Директор дерев та листя. Батько води і мама трави. Богдан не знав, що коїться. Секунду назад все було добре, а тепер геть нічого не зрозуміло. Але він взяв себе в руки. -А я – лось. Лось Богдан. – Представився він. – А про що ви взагалі говорите? Який чарівний ліс? Це ж простий ліс. Я йшов на пошту, ніс булочки з маком, а тут небо гучно заревіло і з’явились ви. Мудрець жук потер свою сиву борідку і промовив: -Ці твої булочки з маком, це артефакт. І якщо вони потраплять не в ті руки, то більше ніхто в світі не зможе пекти булочки . І байдуже з якою начинкою. Це більше не зможе ніхто… Ці слова шокували Богдана. Він аж присів. -Але…але. – Намагався промовити хоч слово. – Але як таке може бути? -Ну слухай. – Бішоп присів коло Богдана. – Ще коли жили динозаври, ці булочки з маком були на горі, яка звалася Умивальниця. Вони підтримували все живе на землі але одного дня подув сильний вітер і вони звалилися з гори і пропали.Не метеорит знищив динозаврів, а вітер. Не стало булочок, не стало і динозаврів. Лось Богдан задумався. Він так любив палеонтологію, динозаврів. Його улюбленим був – Стегозавр. -І булочки зникли. Упали десь в безодню – продовжував Бішоп. – Але коли ти йшов на пошту цим лісом, я відчув силу булочок з маком, тому я переніс тебе сюди. -Але я маю їх відправити в Скандинавію. –Казав Богдан. – Тато так сказав. -Ні! – Крикнув Сивобородий Бішоп Мудрець. – Булочки треба повернути на п’єдестал. Артефакт має бути на своєму місці. І це маєш зробити саме ти. -Я?! – Здивувався Богдан. -Так, ти. -Чому я? Чому саме я?! – Богдан не знав, що коїться. -Бо ти лось. – Відповів Бішоп. – У древньому пророцтві йдеться, що саме молодий лось повинен повернути артефакт на місце. А ти Богдане, ти – лось. Лось, який врятує всі пекарні цієї грішної планети. Богдан розумів, що якщо він цього не зробить, жодна дитина в світі більше не скуштує булочку з варенням. Жодний далекобійник не купить собі сосиску в тісті. Це відповідальне завдання. -Що я повинен зробити? – Запитав Богдан Бішопа. -Ти повинен помістити артефакт на п’єдестал. Тоді повернутися спиною до нього і сказати тричі «Цок-цок-цок, нехай живе вічно колобок» і пророцтво здійсниться. І тісто всього світу буде врятовано. Таке буває, що ти йдеш собі по своїм справам, нічого не підозрюєш і вмить, як сніг на голову, твоє життя змінюється. Лише хвилину тому ти був простим лосьом, а тепер ти лось, який має врятувати всі булочки планети. -Ого, все так складно. – Обдумував вже свої дії лось Богдан. – А де шукать мені цей п’єдестал? -Та во він стоїть. – показав пальцем Бішоп Сивобородий Мудрець. І дійсно, п’єдестал стояв за шість метрів від них. Він був у формі короваю. -Ну що, Богдане. Давай дій. Рятуй всі булочки во ім’я святого пряника. Лось Богдан так і зробив. Він підійшов до п’єдесталу, вийняв з рюкзака дві булочки з маком, не поспішаючи поклав їх на потрібне місце. Тоді повернувся, сказав потрібні слова (Цок-цок-цок, нехай живе вічно колобок). Засвітило яскраве світло і пророцтво здійснилося. Всі булочки планети були врятовані. Лось Богдан підійшов до Бішопа і запитав: -Але що я скажу батьку? – Переживав Богдан. -Не переймайся сину мій. – заспокоїв його Сивобородий Бішоп Мудрець. – Скажи йому всю правду. Богдан кивнув та попрощався з Бішопом. По дорозі додому, він згадував ті булочки з маком. Він був задоволений, що врятував світ, що булочки різних видів врятовані. І ось він майже був вдома. Батько стояв на порозі, зустрічав свого сина лося. Богдан підійшов. -Ну що, сину. Все гаразд? Відправив булочки? – Запитав батько слон Річард. -Тату…я. – Ще ніколи Богдану не було так важко вичавлювати із себе слова. – я хочу сказати тобі всю правду. -Слухаю сину. -Я…я лесбійка. – промовив Богдан. -Ой, сину! Та перестань! Всіми в деякій мірі лесбійки. – Сміявся батько Річард. – а про артефакт ти нічого не хочеш мені сказати?. Богдан так здивувався, ніби побачив морозиво. Йому взагалі відняло мову. -Заходь в дім, сину. Богдан так і зробив. Зайшовши на кухню, Богдан остовпінів з подиву. На кухні сидів Сивобородий Бішоп Мудрець. -Ну привіт, Богдане. – Привітався ще раз Бішоп. До кухні зайшов батько слон Річард і похлопав Богдана лося по спині. -Я все знав. – Казав батько. – Бішоп – мій давній знайомий. Ми Богдане, тебе провіряли чи ти обраний і ти блискуче впорався зі своїм завданням. Ти молодець. Давай, сідай за стіл. Богдан лось послухався. І замить задзвенів двінок на плиті. Печена курка була готова. Ліс накрила ніч…