Ненависному.

заплутані в профілях власних апатій шукаєм в осінньому листі симпатій кроками падаєм в землю вологу вперто минаєм додому дорогу в місто поверненню не підлягаючи в місто ненависне знову вертаючись ми проклинаєм у собі скульптури міста без форми без архітектури тихе порожнє зруйноване прозою прокляте мною до нього ворожою