Вона...

Вона тремтіла у обіймах вітру Під сонним небом, витерши сльозу, Цікавий вечір зазирнув їй в очі - А очі ті чекали на грозу. Вона завмерла гордо непорушна І поглядом утупилась у брук - Кусали хижі спогади за душу Й ламали пальці її змерзлих рук. І рушила вона в холодний натовп, Коли ліхтар їй журно підморгнув. Вона його впізнала серед сотень, Лиш він її, побачивши, минув.