В збаночку сльозинки носять рученята...

В збаночку сльозинки носять рученята... – Потерпи, дитинко... – Скільки ж, Божа мати? – Скоро ж бо крильцята виростуть із спинки... – Хто ж тоді носитиме в збаночку сльозинки? Не плач, моя мамко,– ношу твої слізки... Уночі наснюся,– позаплетеш кіски, Поцілуєш в личко, заколишеш спати. Лиш не плач, матусю,– важко рученятам. Не тужи, рідненька,– туга жалить ніжки: Босоніж так важко бігать по доріжках.. Ой, не плач,- вже скоро, каже Божа мати, Полечу я знову мамку вибирати. В збаночку сльозинки носять рученята... – Потерпи, дитинко... – Скільки ж Божа мати? – Скоро ж бо крильцята виростуть із спинки... – Хто ж тоді носитиме мамині сльозинки?