Розчинись

А ранки холодні не від того ,що надворі зима і не весни насправді хочеться,не її тепла , а твого... знаєш ,такого щирого ,сміливого та рідного, я вирвала у долі тебе зубами рідкісно-вірного і не відпущу.... Приходь погладити моє волосся перед сном , я розповім тобі про кожну зірку , мов астроном, лиш не тікай... пий мій ,захований на чорний день ,мелісовий чай і усміхайся щиро ,ти ж вмієш , кохання ковтай, а я посплю... Розчинись у мені мов сіль у киплячій воді та залишайся смачним солодом у житті, десертом вночі... ліками від самоти... навчи ходити берегами кохання ріки, зроби останньою своєю жінкою ,та не втопи... зачекай до весни...