ЗАЧЕКАЙ, ЗУПИНИСЯ, НЕ ЙДИ…

Зачекай, зупинися, не йди, Залишись. У цій тиші удвох – я і ти, Як колись. Памʹятаєш, так само за руки Ми ховали себе від розлуки… А сьогодні між нами сніги; Сніг потрапив у наші сліди… Промовляла до мене, я слухав... А сьогодні із вуст ані звуку І немає між нами весни… І немає весни. Зачекай, зупинися, не йди, Озирнись. Те, в що вірили й мріяли ми – Не збулось. Бути разом останні надії Замели наших душ сніговії І уже не діждатись весни. Усі весни – тепер тільки сни. У постелі холодній і білій Щастя й радість моя ти і біль мій – Ти до мене приходиш у сни, Де немає весни. Зачекай, зупинися, не йди, Подивись: Ти у вічі мої зазирни І у вись Злетимо ми, здіймаючи руки… В тиші наших сердець перестуки Розтопили замети зими, Щоби знову повірили ми - У весну почуттів без розлуки, Де кохання солодкого муки... Там пʹянких ароматів сади І любові плоди.