"Стрибок з балкону"

Холодна пора, холодний балкон, Очі до низу, горілки флакон. Думки посплетались, скроні пульсують, І є розуміння, що вже не врятують. Упаду, і застигну в останнім польоті, Так вийду миттєво з гріховної плоті! Погляну на неї, я з іншого боку - З боку її вже фатального кроку. Років багато, я мешкав у ній. Виявляється, жив я у плоті чужій! За прокат, я цинічно, їй не платив. А тіло собою, безжально морив! Я пропав, я залишився сам і без тіла. Але шлях то один - впасти вниз, за перила! Летимо паралельно до самого низу, Закінчивши на віки, життя й його кризу!