Poema

Віршики пише звичайна людина. Світ зображає, як може, як бачить. Й у цьому, напевне, в людини провина, Що літера кожна, для неї щось значить! Що вона є такою ж, як інші навколо. Та читає життя вона у віршах. Прочитати не може, майбутнє і долю. Лякає її забуття а не страх! Душу відвести, вірша написанням. Сповідь її - спілкування з собою. Насолода дається, душевним блуканням. В уяві своїй, на папері рукою.