Poema

Колись я був таким як ти, Хвилини, жив, не цінувавши. У даль летів, не мав мети, Та став старим, цей світ пізнавши! Чекав я ночі з нетерпінням, Вдивлявся в небо – у зірки! І милувався їх цвітінням, А зараз ні, бо є вже ти! Твоє життя, ще не прожите, Тебе чекає, стрімко манить. Зоря твоя яскраво світить, П’янить повітря і дурманить. Кохай щосили, щирим будь, Не обіцяй, якщо не зможеш! І своїх предків не забудь, Тим і мені, там допоможеш!!!