"Пісня лісової мавки"

Скажи, що ти вночі співала, В садку, що квітне за рікою? Заснути серцю не давала, Воно ж було, десь там, з тобою! Твій спів медовий, не земний, Не дасть заснути, аж до ранку. І я тепер на віки твій! На вік закоханий у мавку! Що ночі, з лісу ти приходиш, Пісні співати у саду. І з розуму, мене ти зводиш, Дурному щастю на біду! Що дня, чекаю ночі я! І не живу, а лиш чекаю! І вірю в те, що ти моя, А не, що просто, глузд втрачаю! Моя ти казко лісова, У тебе вірю, і кохаю! Нишком пишучи слова, Їх під подушкою ховаю. Колись, не стримавши любові. Зірвусь, і річку перепливши, Я зникну десь у твоїм слові. Твій спів, мов мед п’янкий, допивши!