І десь там край зими...

Кришталева зима, мов крізь призму, розсіює погляд. Знаю "нас" вже нема в цій зимі, залишився лиш слід Тих палких почуттів на снігу, що завжди ішли поряд. Зараз наші стежки, мов каток для охочих, вкрив лід. Білосніжна зима заховала тебе в снігопадах Тих оманливих дум, полонивших твій погляд на "нас". Крізь замети тривог (у руці правди й віри лампада), Я нестиму любов до кінця, щоб вернути наш час. І десь там край зими розвесніє засніжене небо, В сонце-променях дня розіллється любові ручай. Щебетанням птахів, теплим вітром прилину до тебе, Первоцвіту цілунком торкнуся твойого плеча.