Могила

Сніги замітають високу могилу, Шуліка над нею літа без упину, Могилу в степу обвіває вітрами, Зелену траву закидає снігами. В заморожену землю копитом кінь б'ється: "Хазяїн, вставай, чи чуєш ти, серце? Козаче, вставай, стрибай у сідло Й поїдемо разом в вороже кодло. " "Конику мій, ти друже мій вірний, Не встану вже я із своєї могили, Не зможу, не сяду до тебе в сідло, Без нас погуляє вороже кодло. Отут я лежатиму Во вік віків Серед білого степу, широких полів. Тут завжди буде домівка моя: У місці оцім загинув же я. " Послухався коник, додому пішов, Пропав у снігу та його не знайшов Ще довго луною проносилось ржання- З білим світом тужливе прощання. Хазяїн лежить, де й досі лежав, В могилу свою коня труп він прийняв "Друг за життя був, буде й тепер. Прощай, білий світе! Давно я помер." Сніги замітають високу могилу, Шуліка над нею літа без упину, Могилу в степу обвіває вітрами, Зелену траву закидає снігами.