Poema

Бліц кріґ, а далі затяжна війна... Свинцем підсолоди ранкову каву І пий до дна, не бійся, пий до дна, Життя вже йде, смакуючи отраву. А ось вона. Скалічена. Одна. Під вибухи пітард, розчеплень ядер Стоїть сумна, задумана, бліда, А все-таки не йде з твоїх ескадр. Ховає рук холодні міражі, Не вберегла в них теплий клімат раю. В думках про тебе пише вітражі, Бо жити треба, тільки сил немає. Її життя вмістилося в патрон, Що в грудях твоїх причаївся в рані. І ти біжиш посісти в небі трон, А їй лишив гірке життя в пошані. Ось їй вручають твої ордена, І грають вслід урочисті фанфари. А потім знов додому йде одна Й минає вікна, в них щасливі пари...