Poema

прокидатись щоранку б із бідним голодним студентом розділивши останню заварку з ним й зчерствілий хліб відчувати би гостру нестачу солодкого ранку й зовсім різну протяжність однакових кратних діб. дарувати б як цінність найбільшу пожовклий гербарій і вночі за великими стосами мудрих книг в передбаченні того що завтра в нас буде екзамен міцно спати і бачити сни кольорові про них а тоді поспішати би зранку на лекції - пари й переживши історію безпосередніх віків зустрічатись опісля на вулицях наче примари що вже більш ніж сто років спокутують сотні гріхів забувати б про все й марнувати б свій вечір у парку до дерев притулившись на випадок грому й грози і промокши до нитки додому вернутися зранку а тоді із застудою днів на чотири злягти прокидатись щоранку б із бідним голодним студентом не чекати б коли проминуть ці нелегкі роки в собі сили знайшовши прожити разом ці моменти й не забрати з тієї долоні своєї руки