Знову піднялись сірі кардинали...

Знову піднялись сірі кардинали — майстри інтриг здобули кулуари, є імена, Поезії нема… Ознака часу. Втім, завжди так було. Та авторів відлунь гучних — забули. І збережуть у пам’яті лиш тих — невизнаних, що винайшли із літер, і створили із поєднання слів, із речень смислів в сторінках як алхіміки відкрили — нові світи… І невідомі мов боги, напередодні, як піти творіння людям залишили. Письменницькі президії засіли, вирішують щось секретаріати… І я за те щоби таки зуміли дозасідатися, і зрозуміти те що поети справжні зі всесвіття, як ці планети, зорі невідкриті, іще непізнані космопростори людської таємничої душі. Мега-поезія — чарівним духом волі є на Землі, її не впхати у епох одежі, як маски театральні, так культури — скине, як будуть їй не до лиця, зі стінгазет зірве дрібні слівця, і здасть томи брехні в макулатуру. Лиш поетична, мудра, справжність слів є шляхом в ідеали вищих змістів…