Poema

Я малюю для тебе квіти чорні і білі... Богдан Корвач Оживають мальовані квіти, обнімають, окутують тишу. Кожна біла пелюстка — то віршик, кожна чорна — в мовчання одіта. Сивий вітер роздмухує осінь недоречно якось і невчасно. Кольори на папері погасли — чорне й біле в гіркім суголоссі. Дивні, дивні виходять полотна, незбагненні, до болю печальні, безкінечні, а чи безначальні, наче музика долі скорботна. Пензель стомлено враз завмирає, ніби птаха з крилом перебитим. Залишились поезії-квіти, а поета немає... немає...