Міста пам'ятають своїх колишніх

Міста пам'ятають своїх колишніх із замисленими очима. Таким завжди не легко, завжди не байдуже і завжди 20, або трохи за. Їм багато чого не подобається, а увечері мерзнуть руки. Вони засинають далеко за північ, пахнуть мріями і літнім сонцем. Швидкий почерк, холодний чай. Вони не можуть не любити. Але, не "щось таке, десь біля того", а по-справжньому, по самі вінця. Такі - завжди по справжньому. І не просто так.