Звільнений орел

Шумить гілля. Ламає вітер пасма хмарови́дні. Жене зірки і топить місяць знов. А ранком промінь собі ліг на сірій призьбі, як юний вуж повзе і живить кров. Усе шумить! Скрипить! Старий димар гойдає одичавілий звільнений орел. Й мене саму, то вдарить то питає в міфічних горах наче я, то Прометей..