***

Я забуваю все на світі На свОїй, не чужій землі Я прокидаюсь в полі квітів І п'ю з небес блакить води На мить я закриваю очі І бачу лиш твою красу ЗберУ з полів росу ранкову Тобі в долонях принесУ Тримаю сонце у руках Та не пече воно, Хоча й таке гаряче. Нехай гріхи мені пробачать: За те, що сильно так тебе люблю Й зовсІм не бачу світ, Проте живу якось... Молюся Богу і не плачу, А сміюсь неправді в слід! Серпень 2009 року © Andriy Oleskiv