На відстані

Я часто згадую прекрасні вечори, коли у двох з тобою були ми, і хоч між нами відстані тягучі крила, я серцем і думками все одно з тобою мила. І знову в памятяті обривки тої миті, як ми удвох щасливі, хоч дощем облиті, рука в руці, а погляд очі в очі, і якось байдуже що десь вода біжить-хлюпоче, немов цей спогад обірвати хоче. І навіть хоч в думках, та все одно з тобою, пригорну ніжно теплою рукою, і все ж наперекір вітрам з грозою, в палких обіймах всеодно з тобою. Бо відстань,- це як бурний вітер, що не схотів давать вогню горіти, щоб погасити він безжально хухав, та врезультаті більш його роздмухав. Тому, чим більше відстані зростання, тим все міцнішим та палким стає кохання!