Та все ж таки до тебе думка лине

Хоч час так швидко незворотно плине, Невпинно поглинає за роками рік... Та все ж таки до тебе думка лине, Я лиш з тобою поєдналася навік. Твій образ назавжди закарбувався В палкому серці та в зворушеній душі І в пам"яті моїй один лиш ти зостався, Лише тобі присвячую вірші... Мабуть не зможу вже тебе забути, Хоч намагаюсь - марно повсякчас... Можливо саме так і має бути, Коли кохання вперше поєднало нас... Бо хто ж спромігся врешті подолати Свої найперші, найщиріші почуття; Наважився в собі себе ж зламати Й натомість все ж отримав забуття? Я ж не змогла і вже мабуть не зможу, Час безпорадно поглинаючи життя Не врятував мене на тінь тепер лиш схожу... Та все ж залишив згубні почуття...