*

* півподихи твої і піввидихи жадібно ковтаю, як спраглий ще сонне сонце зранку тримає рукою і мружиться, скаржиться, мовляв, воно гаряче, а ще пече та ріже в очі. дихання твоє сплетено з сонця або місяця - вибирай. все одно станеться так, як захочеш. говори, що тобі вже час, що будеш зранку невиспаний, невимолений, знічений, що не виживеш у своєму світі безглуздому, з людьми лишніми й з глузду зруханими. звинувачуй. хай в цьому буде моя провинна. хай хоч в чомусь твоєму буде моя присутність чи бодай часточка мого тепла. і хоч надворі квітень, та весна чужа ніби якась подорожня, що проїздом у місті, на місці/місцях, де наші піввидихи й видихи терпли. звинувачуй, кричи, не мовчи і будь тут, ти ж колись мені обіцяв. 26. 04. 2013 р.