Глянула на мене...

Глянула на мене поглядом високим, Гордим, але теплим, як липневий день. Усміхнулась мила, – майже ненароком! – А утім, від того, що весна іде. А утім, від того, що і я всміхнуся. Боже, це взаємність! Не любов, а все ж… Обнімай скоріше, березень вернувся І руйнує серце сотнею пожеж. Десь на небі тихо молодість ридає, Хоч у грудях подих все ще не зачах. Завтра ти про мене більше не згадаєш, Та сьогодні я лиш у твоїх очах...