Зливаючись з дощем

Холодний дощ торкається обличчя, І ти біжиш ще швидше, як той вітер, В очах розмиті сльози, лише відчай, А серце б’ється, наче крила кличуть. Твої думки розсіяні в тумані, Захмарені всі зорі й ясний місяць, Ти згадуєш лиш постать, як в романі, І як кришталь блистять твої зіниці. Ти вже знайшла дорогу, бачиш світло! В кінці дороги має бути вихід, Можливо й це тобі давно набридло, Але ти сильна духом, будеш сильна! Мозаїка шляхів штовхає в боки, Ти обираєш стежку, як той номер, Набравшись сили ти крокуєш кроком, Не бачиш як змінився темний колір. Настав той час, коли ти робиш вибір, Шліфуєш всі думки в одну єдину. Знаходиш ключ, який спасає віру, І відкриваєш ним нову картину.