Poema

Не знайти до тебе шляху,бо я в лабіринті блукаю який вже день, кричу від болі, лунає ехо моє, та хто ж почує як я тут одна ходжу в самоті, перев’язана міцно кайданами, у полоні печальному живу, вже від крику голос посаджений, Але я пошепки Бога молю,щоб допоміг вибратись з цього тяжкого стану, він то почує мої благання й прийде спасіння мені, я виплутаюсь нарешті з кайданів,що зв’язали руки, здавили пересохше горло, вся шкіра стала суха,набрякла,під очима фіолетові синці, все обличчя схоже на бліду поганку, давно вже зник з нього рум'янець , все сильно болить, Але коли я тебе побачу, то від дотику, наче чарівного я вже не буду кволою і безпорадною, я оживу і все буде нормально і знову метелики закружляють веселі, шалені танці, танці палкої любові у нашому місті Щастя.