Як добре, що не мною хворі Ви...

Як добре, що не мною хворі Ви, Як добре, що хворію я не Вами, Як добре, що ніяк овал земний Не попливе під нашими ногами. Як добре, що я можу буть смішна - Розпусна - і не бавитись словами, І не шарітись, мов хвиля морська, Лиш ледве доторкнувшися руками. Мені подобається - при мені Спокійно обіймаєте Ви іншу Й не бачите мене в пекла вогні, Коли цілую я не Вас утішно. Ім'я моє тендітне, милий мій, Не згадуєте вголос Ви ніколи. Й не будемо стояти в церкві ми, Нам не співатимуть хвали в простори. Спасибі Вам від серця, любий мій, За те, що Ви - не знаєте ще й самі! - Мене кохаєте: за спокій мій нічний, За зустріч під нічними небесами, За наші не-гуляння в час зорі. За сонце, що не в нас над головами, - Що хворі так, на жаль, не мною Ви, І я хворію так, на жаль, не Вами.