Байдужість слів, байдужість фраз…

Байдужість слів, байдужість фраз вона не поєднає нас немов пустелею іти води нема ніде, а ти, стоїш переді мною мила і мою спрагу раптом змило, коли побачу я тебе душа у мене зацвіте. Немов вогонь гаряча кров що робить з нами та любов вона собі й не уявляє що є любов, а ось немає... Нічого більше вже нема в тобі панує пустота яка все більше поглинає і почуття твої вбиває, не розумієш що було для тебе люди всі, це зло вони тебе не зрозуміють бо й розуміти ще не вміють у голові лише луна її усмішка весняна та постать що перед тобою ні вдень й вночі не дасть спокою тай спокою давно нема...