Під темними променями сонця…

Чомусь так боляче і важко, Прийшла самотність, стало все в пітьмі, І зникло все що так здобула тяжко, Все стало ніби у страшному сні. Блукала десь під сонячним промінням, Яскраве сонце темним вже здавалось, Торкався вітер дотиком приємним, Здавалось ніби серце розірвалось. І падав сірий дощ із неба, І сльози заховались у краплинах, Зійшла тінь сонця із нічного неба, Немовби янголом спустилася безкрилим. І вітер щось мені сказати хоче, Так ніжно мене хоче обійняти, Для мене тихо пісню він шепоче, Моя ж душа не може вже чекати. Набридло вже на світі існувати, І слухати не хочеться нікого, Вже хочеться піти і не чекати, Поринути туди де вже нема нічого.