Не писалося…

Не писалося… Сніг ішов і заметілі, небо дарувало крила, дні вузлами й пазлами, хаос в голові… Десь тонули кораблі, і я то зверху, то на дні… Не писалося… Уві сні приходили музи, диктували рядки, куплети, і ноти… Хіба ж я був проти??? Не писалося… Я був тисячним, був сотим, своїм, чужим, з тобою, і ні з ким… Наносив грим, котились сльози, і метаморфози розривали мозок… Не писалося… Лиш лишались букви, що не хтіли ставати словами… Не писалось…, а я ж той самий, і так само дихаю, існую… Не писалося мені… Чуєш…??? Не... писалося…