Poema

Була душа і випала в осадок, У білий сніг, яким ти ходиш з ранку, Не довіряю я тепер пустим порадам, Я хочу дім у лісі із дерев'яним ґанком. Я хочу вірити хоча б одній людині, Із тих, що я не називаю "рідні", Довіряти законам, тим що є не нерушимі, І досягнути ті, що поставив цілі. Я хочу зустрічати вогненний світанок, У своєму колі, де ніхто не бреше, Кохану обнімати теплими руками, І чути як у неї б'ється серце. © Ігор Кордис. 06.12.03