с

ти будуєш свої храми на руїнах чужих безтілесних душ які снували десь там у багдадах поклонялись ра смакували куш там на кам*яних полях що звались цвинтарем ключів ти замовкав на мить відчував їхній шепіт вдумувався в їх спів вони мріяли що можливо колись перевтіляться у безмовних птахів забути минулі життя стерти спогади з чорних зіниць й на завершення кинутись з гострих гір хто ж бо може бажати гіршого ніж жити вічно і не побачити справжніх див