без назви №31

Світ для мене став важким Немов залізо у шлунку Я завжди залишусь тим Хто буде шукати від себе порятунку Впала перша сльоза А за нею в печаль потекла ріка У степу десь упав козак В країні тиша, чужий прийшов мрак Не стріляй в тих кому віриш Не цілуй ворога в губи Сам себе тоді зміниш Та збережеш свої зуби Залий душу болем Щоб омилася вона Тільки злий захоче крові Якщо увірвалася струна Вічне щастя - це коли з тобою Тримати за руку свою мрію Пірнай у радість з головою Не обдумуючи дії Можливо скоро війна А можливо я вже мертвий Мертвець - такий сумний Та інтелегентний Добро - воно існує Тільки всі його не бачуть Нехай сліпі мене почують Що життя краще телебачення Я проста людина А ти на троні там сидиш Мені хоча би половину Не даш? Ти ж скотина, та облиш!