Тринадцять хвилин

Почекаю тринадцять хвилин, А потім візьму телефон. Ти в серці моєму один, Ти взяв його у полон. І досі я не розумію, Чим моя скромна персона Цікавить тебе, хлопця-мрію? У тебе ж таких ще мільйони! Я знаю, за тебе боролись, Та ти залишився зі мною. Я хочу почути твій голос З ранковою ще хрипотою. Я хочу дивитися в очі, В яких я постійно тону, Які після довгої ночі Збудилися з теплого сну. Чути я хочу, як б’ється У грудях змужнілих твоїх Поранене іншими серце. Давай ми забудем про них? Вони обіцянками тішили, Поки їм не надоїло. Я стану для тебе добрішою, Лиш би серце твоє не боліло. Вони піднімалися в небо На своїх вульгарних підборах. Я стану гарніша для тебе, Лиш би серце твоє не кололо. Вони розставляли капкани, Хотіли лише твоє тіло. А я все ж скромнішою стану, Лиш би серце твоє не кипіло.